Доведення факту не проживання зареєстрованої особи в житловому приміщенні

Не знаєте як діяти та довести факт не проживання прописаних осіб в житловому приміщенні, які самоусунулися від участі у витратах з утримання будинку (квартири) та домовитися з якими при жодних обставинах не вдається?

Відповідь: це можливо, в судовому порядку.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи, можливе на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто, власник житла має право звернутися до суду з позовною заявою про визнання члена своєї сім'ї таким, що втратив право користуватися житловим приміщенням, якщо член сім'ї без поважних причин понад 1 рік не проживає в житловому приміщені та не бере участь у витратах з утримання будинку (квартири), а також за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Доказами такого можуть бути будь-які наступні фактичні дані:

• документи, які підтверджують, що позивач є власником житла (договір купівлі-продажу, договір дарування, свідоцтво про право на спадщину та інші);
• довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку (квартири) осіб;
• показання свідків, які підтвердять у суді факт не проживання особи в житловому приміщенні будинку (квартири);
• акти обстеження умов проживання;
• інші докази: виїзд в інший населений пункт, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, укладення трудового договору на невизначений строк тощо.

Після розгляду справи і задоволення позовної заяви про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням/будинку (квартири), власнику житлового приміщення необхідно отримати рішення суду, яке набрало законної сили та звернутися із заявою про зняття з реєстрації місця проживання особи до відповідних територіальних органів реєстрації.

О крім того, відповідно до ст. 405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Перелік осіб, які є членами сім'ї власника житла визначено в статті 64 Житлового кодексу УРСР, зокрема до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їхні діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Так, згідно статті 156 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом із ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах з утримання будинку (квартири) і прибудинкової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин із власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.